Сценарії

Свято Букварика 

                         1-й учень.

В першім класі урочистий

День прощання з букварем.

Світить сонце урочисто.

Всіх вітаємо з цим днем.

2-й учень.

Всіх запрошуєм до нас,

Виступає перший клас.

Вже на рік ми підросли,

Друзів безліч здобули.

3-й учень.

Та найкращим другом став

Нам усім букварик.

Брав до рук його щодня

Кожен наш школярик.

4-й учень.

Хто з буквариком не дружить

Й букв не хоче вчити,

Тому буде дуже тяжко

В цьому світі жити.

5-й учень.

Та сьогодні ми йому

Скажем: «До побачення!»,

І за вчинки нехороші

Попросимо пробачення.

1-й учень.

В тридесятім царстві,

В далекім государстві

Правив дуже мудрий Цар,

Вже старенький государ.

(Виходить Цар).

Цар.

Ой, який я вже старенький.

Часто став хворіти.

Королівству молоденький

Цар потрібен, діти!

2-й учень.

У Царя була дитина,

У сім'ї одна-єдина.

Вік у дівчинки - сім років,

Буть принцесою не проти.

3-й учень.

Дуже доньку Цар любив

Та за успіхи хвалив.

Час прийшов до школи йти,

Ключ до справжніх знань знайти.

Цар.

Люба доню, час до школи

Йти тобі навчатись.

Щоб правити королівством,

В граматиці слід знатись.

Вчити букви, вчити звуки.

Вивчиш - і одразу

Будеш вміти ти писати царськії укази.

4-й учень.

Та Принцеса вередує,

Ніби про знання й не чує.

Хоче тільки чепуритись

Й зовсім вже не хоче вчитись.

Принцеса.

Та навіщо ж знати букви

Й цифри ці примарні?

Та від них мені насняться Тільки сни кошмарні.

Цар.

Доню, править королівством

Дуже складна штука.

Щоб в державі був порядок,

Поможе наука.

Принцеса.

Дуже гарна я дівчина

Й без тієї школи.

А як буду королівна -

Не нароблю шкоди.

Ведучий. Дуже довго сперечалися Цар і Прин­цеса. Кожен намагався довести свою правоту. Не було в Царя спадкоємців, крім впертої Принцеси. І тоді вирішив він дати їй право видати один указ. І якщо цей указ наведе лад у королівстві, то Прин­цеса і без навчання в школі зможе стати справж­ньою королевою. Дуже зраділа Принцеса!

Принцеса.

Писарю, сюди заходь,

Сідай і мій указ виводь!

Видам перший свій указ:

«Хай всі букви зникнуть враз,

Книг не буде вже ніколи

І закриються всі школи!»

Писар.

Лихо, лихо, Королівно.

Все це буде дуже дивно.

Як без букв, без цифр нам жити?

Як це - в школу не ходити?

Ведучий.

Та чи можна сперечатися з самою Королівною? Писар слухняно дописав указ, який одразу набув сили. В королівстві закрилися школи, ніхто вже не вчився, і почалися великі проблеми.

Йшли роки, зовсім стареньким став Цар, подо­рослішала і Принцеса.

Стала вона дуже гарною. Почали свататися до неї принци. То квіти подарують їй, то коштовнос­ті. Та одного разу Принцесі надійшов лист. Листоноша.

Пошта для Принцеси –

Дуже цінний лист.

Везла його Принцесі

Через поле й ліс.

Принцеса.

Мабуть, лист від принца

З далеких держав?

Ой, який він гарний!

Що ж він написав?

1-й учень.

Та у цьому королівстві

Букв ніхто не знає.

І листа ніхто Принцесі

Та у цьому королівстві

Букв ніхто не знає.

І листа ніхто Принцесі

Вже не прочитає.

2-й учень.

Довго мучилась Принцеса.

Бігала туди-сюди. 

Шкодувала, що з указом

Тільки здобула біди.

3-й учень.

Раптом сонце заясніло,

Хмара відступилась.

І у царському палаці

Фея враз з'явилась.

(Заходить Фея).

Фея.

Добрий день тобі, Принцесо,

І шановні діти!

Бачу, тяжко без науки"

Вам у світі жити.

Довго я спостерігала,

Як ти тут ледарювала.

Не хотіла в школі вчитись,

Працювати і трудитись.

А тепер не можеш ти

Прочитать навіть листи.

Ну, чи гарно ти вчинила,

Коли школи відмінила?

Принцеса.

Фею, рідна, поможи,

Мені букви поверни.

Вивчу букви я одразу!

Не тримай на нас образу.

Фея.

Я не можу це зробити,

Допоможуть тільки діти:

Гімназисти-першачки -

Букваря товариші.

Принцеса.

Що ж робити, що ж казати?

Як же школярів благати?

Що Буквар ваш друг, я знаю.

То й про поміч вас благаю.

Попросіть Букварика,

Вашого товариша,

Щоб до мене повернувся

І образи всі забувся.

Ведучий. Діти, допоможемо Принцесі і всім жителям королівства? Попросимо Букварика нам допомогти? Давайте згадаємо, чого навчив нас Букварик.

 (Вбігає Хлопчик із дзвіночком).

Хлопчик.

Дзень-дзелень,

Дзень-дзелень!

В нас сьогодні святковий день!

Всіх запрошуємо ласкаво

На прощання, з букварем!

Незнайко.

Я на свято поспішав,

Я завдання готував.

В школі ви не новачки,

Готуйте відповіді, першачки!

Відповідай, коли мастак,

Єдиним словом: «ні» чи «так»!

Розумні дітки.

Треба книжки вам читати? (Так!)

Треба вам вночі співати? (Ні!)

У їдальні веселитись? (Ні!)

На перерві не носитись? (Так!)

Дарувати дівчатам квіти? (Так!)

У портфель води налити? (Ні!)

На уроках сидіти тихо? (Так!)

Підтримати друга, якщо в нього лихо? (Так!)

Батьків треба поважати? (Так!)

В класі м'ячик поганяти? (Ні!)

Брудне взуття нести у школу? (Ні!)

А зошит кидати додолу? (Ні!)

Любити школу треба дітям? (Так!)

Батькам і вчителю уклін наш! (Так!)

Незнайко. Я бачу, що ви старанно працювали цілий рік. Ви стали розумними і кмітливими. Але, щоб стати справжніми господарями нашої країни, вам треба ще багато вчитися. Я це зрозумів не одразу, тому хочу, щоб ви не повторювали моїх помилок. Сьогодні я познайомлю вас із новими підручниками. Зустрічайте їх оплесками!

Читанка.

Хто хоче всесвіт пізнати,

Повинен багато читати!

Загадки, казки, вірші, пісеньки,

Цікаві й незвичні мої сторінки.

 (Вбігає Незнайко).

Незнайко. Ой! Ой! Насилу врятувався! Добрий вечір!

Вчитель. Який вечір? Адже зараз день.

Незнайко. А я не знаю чи вечір, чи день.

Вчитель. Чому це ти так репетував?

Незнайко. Та то я від злодія втікав.

Вчитель. Від злодія? Від якого?

Незнайко. Від звичайного, який хотів украсти мою шапку.

Вчитель. Твою шапку? А навіщо вона йому?

Незнайко. Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більша шапка, тим розумніша голова!

Вчитель. Ой, Незнайку! Не сміши нас! В тебе розумна голова! Ти ж нічогісінько не знаєш. Тому тебе й прозвали Незнайком. Ось зараз ми переві­римо, шо ти знаєш. Яка це літера?

Незнайко. Півжука.

Вчитель. А точніше.

Діти. Буква «ка».

Вчитель. А оце?

Незнайко. Та це кругле яйце!

Вчитель. А ми що, діти, скажемо?

Діти. Це буква «о».

Вчитель. Ну, що ж, Незнайку, нам тебе шкода. Літер ти не знаєш, тому й книжок не читаєш!

Незнайко. Хто? Я? Та я всі на світі книжки дав­ним-давно перечитав. Ось послухайте!

(Лунає пісня на мелодію пісні «Антошка»).

Діти.

Незнайку, Незнайку, заграй на балалайку. (Двічі)

Незнайко.

Тілі-тілі, тралі-валі,

А цього ми ще не вчили,

Нам цього не задавали

Парам-пам-пам. (Двічі)

Діти.

Незнайку, Незнайку, полагодь нам скакалку. (Двічі)

Незнайко.

Тілі-тілі, тралі-валі,

А цього ми ше не вчили,

Нам цього не задавали Парам-пам-пам. (Двічі)

Діти.

Незнайку, Незнайку, чи хочеш ти цукерку? (Двічі)

Незнайко.

Тілі-тілі, тралі-валі,

Друзі, це мені по силі

Та побільше б ви давали

Парам-пам-пам. (Двічі)

Вчитель.

Все переплутав ти, Незнайку, на світі, І тільки посміялись з тебе діти. Ти до школи мусиш записатись, Бо дітей у школі всього навчили І співати вони дуже полюбили.

(Діти виконують пісню «Усмішка»).

Буквар.

Я мандрую по країнах,

Я з абеткою дружу.

І малечу, як зустріну,

Грамоти одразу вчу.

Кожен рік мене листають

Ніжні пальчики нові.

Хай же розум розвивають

Любі дітоньки малі!

Добрий ранок, малята!

Всі. Добрий день!

Буквар.

Закінчується моя з вами розмова,
       Літери перші і перше слово...
       Читати навчився ваш дружній клас,
       Настала пора залишити вас.