До джерел народних ремесел

До джерел народних ремесел

Мета. Ознайомити дітей з народними ремеслами, викликати цікавість до них, бажання відвідувати гурток народних ремесел.

 

Ведучий:

Доброго дня, дорогі друзі!

Ведуча:

Доброго дня, шановні батьки i вчителі!

1-й учень:

Ми живемо в Україні,

Де в степу, iз краю в край,

На добро усій кpaїнi

Визріває  урожай.

2-й учень:

Де пшениця достигає

Колосиста, золота.

Де, неначе море, грають

I шумлять гycтi жита.

3-й учень:

Гостей дорогих

 Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов'ю i миром.

Ведучий:

3 покоління в покоління українці передавали любов до рідної   землі-годувальниці. Ведуча:

Випещена роботящими руками дідів, окроплена солоним потом батьків, прикрашена працею вcix людей, наша рідна земля дорога i нам — їхнім нащадкам.

4-й учень:

Немає України без калини,

Як i нема без пicнi солов'я.

А ми — народ, зернина від зернини,

В бідi i щасті — ми одна сім'я.

5-й учень:

Немає України без тополі,

Як i нема без сонця сяйва дня.

Ти без коріння — перекотиполе,

 А корінь там, де вся твоя рідня.

Ведучий:

Сьогодні ми помандруємо в минуле нашої  країни.

 Ведуча:

Дуже багато народних ремесел було в давні часи в Україні.

 Ведучий:

Це — вишивка, гончарство, різьблення по дереву, плетіння з лози та інших природних матеріалів, обробка шкіри, металів, писанкарство i багато іншого.

Ведуча:

Оді з цих ремесел живуть i донині, тип стали рідкісними. Про деякі з них дізнаємося з уст дідусів i бабусь, а про інші — тільки з книжок.

Ведучий:

Але в yci часи найпочеснішою була праця хлібороба. Ведуча:

Дуже багато сил потрібно було для того, щоб виростити i зібрати добрий урожай. Зараз зерно збирають машини, а раніше це робилося вручну. На полі працювали кocapi.

(Пісня-танець "Вийшли в поле кocapi".)

Ведучий:

Після виснажливої  праці  хотілося напитися холодної свіжої води з криниці. Ведуча:

Криниця з журавлем споконвіку символізувала достаток, людську доброту, щирість, привітність.

Ведучий:

Криниця вважалася чимось святим. Наші предки вміли шукати місця, де б'є джерело, щоб i в посушливе літо мати вдосталь води.

1-й учень:

Робили це за допомогою двох вербових прутиків. Брали їх у праву руку й обстежували тi місця, де pic найгустіший спориш. Якщо листочки на прутиках тягнулись до землі — можна було на тому місці копати криницю. Або на вибраних місцях розкладали сніпочки житньої  соломи. На заповітне місце вказував найвологіший сн1пок. Такі чаклування могли проводи  кілька ночей поспіль,

переходячи з одного місця на інше, а щоб не вci сніпки набиралися вологи, ночі вибирали безросяні.

 2-й учень:

Перед тим, як викопати криницю, відбувалося ритуальне дійство. Коли місяць набирав сили, обрана гуртом жінка кидала у копанку волошку, а дідусь накривав її капелюхом (щоб нечистий воду не колотив); чотири найкращі господарі починали копати з чотирьох кутів, відкидаючи глину на чотири дороги.

У викопану криницю кидали хрестик з воску, освячений на Иордан, сипали освяченого маку. Біля криниці садили вербу або калину, а під деревом робили лавочку.

3-й учень:

Тече вода з-під явора,

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

 А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

(Т. Шевченко)

Ведучий:

А скільки всього цікавого можна було почути біля криниці!

 Ведуча:

   Давайте i ми підійдемо до криниці  та послухаємо, що там відбувається.

(Гумореска "Пригода з Омельком". Пісня "Грицю, Грицю, до роботи".)

 Ведучий:

  Як бачимо, вміли люди працювати i відпочивати, а ледарів та боягузів висміювати. Ведуча:

  А зараз ми вам розкажемо ще про одне ремесло — бондарство.

(Пісня "Бондарю, бондарю".)

Ведучий:

  У селянських сім'ях жінки caмi ткали полотно для вciєї  ciм'ї.

Ведуча:

  Починали ткати полотно тільки у жіночі дні середу, п'ятницю чи суботу.

Ведучий:

  А чи знаєте ви, дорогі  гості, що повинна була вміти  дівчина до весілля? (Відповіді  дітей). Правильно, вишивати. Вишивками прикрашали оселю, одяг.

Ведуча:

  Вечорами після роботи дівчата збиралися на вечорниці.

Ведучий

I селом тоді  лилась ніжна, лірична пісня.

(Пісня "Вишиванка".)

Ведуча:

   Яка професія дуже близька до професії  кухаря? (Пекар.) Справді це пекар — людина, яка пече хліб.

 

4-й учень:

Колосочок-колосок,

Як тебе намолотити

I зерно в млині змолоти,

А борошно через сито

Просіяти, пропустити —

Чим ти хочеш бути?

 

5-й учень:

Хочу бути свіжим хлібом

Людям до обіду,

Паляницею-рум'янком

Людям до сніданку,

I пампушком запашним,

Пиріжком смачним,

I бубликом, i книшем,

I солодким калачем

Людям до вечері.

Хочу бути на столі

В свято короваєм,

Щоб господарі  раділи

Новим урожаєм!

6-й учень:

  А чи знаєте ви, що колись хліб пекли лише у середу чи п'ятницю? Тоді він особливо вдавався. На той час у хаті повинно було бути тихо, мирно. У хаті  хліб — усьому голова!

Учитель:

   Діти, бережітъ  хліб! Xлiб — це народне добро, міць i сила нашої держави. Думаймо про працю тих, хто орав землю, сіяв, збирав зерно, пік  xлiб.

   Поет Максим Рильський писав: "Не кидайсь хлібом, він — святий!". Слово "святий" означає "освячений трудом багатьох людей". I коли сьогодні  ти береш до рук скибку хліба, згадай ці слова.