Українські лицарі ХХІ століття

Українські лицарі XXI століття

        I. Вступна частина.
         1-й учень.

Україно наша мила,

Наша люба ненько!

Квітонька ти наша і весна,

Ти наше серденько!

2-й учень.

Хочем бачити тебе

Без сліз і без горя.

Щоб була у тебе, ненько,

Лиш щаслива доля!

II.  Інтерактивна вправа «Продовжи речення».
«Любити Україну - це...»

(Діти пишуть на стікерах, кожний презентує свою думку та розміщує стікер на зображенні кон­турів території України в жовто-блакитному оформленні).

III.        Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

Створення сузір'я «Мужність».

- Які вчинки ми називаємо мужніми?

Діти висловлюють свої думки, вчитель на флеп-чарті записує. Потім вчитель об'єднує дітей у групи за допоміжною вправою. Діти утворюють 4 групи: «Україна», «Батьківщина», «Мужність», «Патріотизм».

Завдання групам: обговорити попередні ви­словлювання та обрати тільки 5—6, які, на думку членів групи, точніше характеризують поняття «мужність».

Доповідач презентує наробки групи. Вчитель аналізує роботу дітей, вибирає ті визначення, які повторюються, та записує їх маркером на зо­браженні сузір'я. Таким чином діти створюють «Сузір'я «Мужність».

—      Мужність - це риса характеру людини, в якій поєднуються хоробрість, рішучість, витримка тощо. Опорною складовою мужності є ще не зга­дана досі риса - людяність. Тобто дати мужність ­це тільки половина справи, друга половина — вмі­ти використовувати її на благо інших. Саме такий шлях є запорукою справжнього вияву мужності, що почасту заслуговує називатися героїзмом.

IV.        Метод активних цінностей.

- На жаль, так сталося, що сьогодні ми повинні захищати нашу державу, її територію та кордони, її незалежність. Кожен, хто живе в Україні, повинен пам'ятати, що він громадянин цієї держави, і від кожного залежить, яке життя ми в ній побудуємо. Ми повинні вчитися любити свою землю, свій на­род, культуру, як її любили ті, хто загинув за нашу незалежність в АТО.

        (Вчитель зачиує репортажів із новин про мужні вчинки воїнів Української армії у зоні АТО).

V.          Круглий стіл. Обговорення проблемної ситуації.

-         Ми знаємо, що зараз на Сході України трива­ють бої, у яких беруть участь і наші з вами співвіт­чизники, воїни Української армії. Багато з них уже полягли, багато поранені. Ми з вами не беремо участі безпосередньо у боях. А що в даний момент може для своєї країни зробити кожен з вас?

1-й учень.

У мене в серці біль за хлопців,

За наших парубків молодих...

За те, що не зустріли осінь,

Пішли з життя на той поріг...

2-й учень.

Слова подяки не почувши,

І не побачивши життя,

Вони пішли, та, не забувши,

Ми пам'ятатиме їх все життя.

3-й учень.

Це так скорботно і так страшно

Залишить матінку свою.

За Батьківщину, за народ свій

Вони віддали честь свою!

4-й учень.

Віддали все своє життя,

У надії поєднавши,

Щоб покоління в нас росло

Щасливим, мудрим та найкращим!

5-й учень.

Це моя і твоя війна

За мою і твою свободу.

Ти із Заходу, я зі Сходу -

Ми щаслива одна сім'я.

І ніхто нас не роз'єднає,

Нас ніколи ніхто не здолає,

Бо ми разом - могутня сила.

Це моя і твоя Україна!

1-й учень.

І весь світ нас з тобою знає.

Нас з тобою весь світ поважає,

Бо ми биті, та не подолані,

Ми з тобою ніким не підкорені!

2-й учень.

І ніхто нас не роз'єднає,

Нас ніколи ніхто не здолає.

Ми тут вільні, царям не вклонимось,

Ми ніколи їм не підкоримось!

Бо нам воля дорожче золота.

Наше слово б'є краще молота.

Я і ти — це велика сила.

Я і ти — це і є Україна.

VI.        Практична робота (за власним вибором дітей).

—          Зробимо подарунки для наших воїнів.

1-й варіант. Малюнок для солдата.

2-й варіант. Лист пораненому.

VII.       Рефлексія.

-         Солдати Української армії - сміливі та стійкі воїни, вони люблять рідну Україну, борються за її незалежність. Поет Микола Вороний у вірші «За Україну» писав, що мужні вояки завжди готові на боротьбу:

За Україну, за її долю,

За честь і волю, за народ.  

3-й учень.

Чиї б серця забуть змогли

Тих, хто у тяжку годину,

У грізних битвах полягли

За нашу рідну Україну? (Хвилина мовчання пам'яті загиблих).

Реквієм

Пам'ятайте про тих, що безвісті пропали.

Пам'ятайте про тих, що не встали, як впали.

Пам'ятайте про тих, що згоріли, як зорі.

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам'ятайте про тих, що за правду повстали.

Пам'ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам'ятайте про тих, що стрибали під танки.

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Пам'ятайте про них і у праці, і в пісні.

Хай відомими стануть всі герої безвісні!

Вчитель.

      Не журися, люба Україно, Щезнуть чорні хмари.

     Зникнуть твої вороги, як сірі примари.

     Твій народ, твоя земля - це є міць і сила.

     Ще розквітнеш буйним цвітом, Ненько наша мила!

      Ще прийде на землю твою  Слава, мир і воля!

     Сонце зігріватиме твоїх дітей, Буде в них щаслива доля!

VIII. Підсумок.

          1-й учень.

В тривожний час непросто говорити...

Всі мріємо, що спиниться війна.

Там гинуть люди, їм би жити й жити,

Але від пострілів здригається земля.

      2-й учень.

Що буде далі? Чи настане завтра

Для тих людей, що зараз у бою?

На них чекають вдома їхні мами.

Благаю, припиніть вже цю війну!

 3-й учень.

Просимо в Бога миру для країни,

Щоб повернулися живими усі ті,

Хто захищає зараз Україну,

Хто там, на Сході, ніби в іншому житті...

4-й учень.

І віримо, що спиняться всі війни,

Що буде мир і спокій у серцях.

Про це благають діти України

Проханням щирим в душах і піснях