Сиві Дніпрові хвилі із глибини віків...

Сиві Дніпрові хвилі плинуть із глибини віків...

Подорож картою України

Мета: ознайомити учнів із походженням назв рік та міст Укра­їни; розширювати знання учнів про природу та історію рідної зем­лі, про найбільшу річку України — Дніпро; розвивати просторові уявлення дітей, зв'язне мовлення, пам'ять, пізнавальні інтереси; виховувати допитливість, патріотичні почуття, любов до України.

Обладнання: карта України; ілюстративний матеріал «Краєви­ди Дніпра»; ілюстрації за темою із зображенням Києва, Дніпропет­ровська, Запоріжжя, Канева, Черкас.

                                                    ХІД ЗАХОДУ

       — Величезні простори нашої країни... З краю в край перетина­ють їх сині стрічки — малі та великі ріки.

         Ріка добра. Вона всім дозволяє купатися в ній, і любов'ю чекає, на нас, мов матуся своїх діток. Ріка пригортає теплими хвилями, говорить із нами, співає і плаче. Проте ми не завжди уважно стави­мося до неї.

       Вона є великою трудівницею. Це їй необхідно нести воду з краю в край, добувати електрику, напувати спраглу землю, захищати, рятувати, зігрівати нам душу та милувати око.

Я на річку в день погожий

Надивитися не можу.

Сонце гріє, аж пече,

Річка швидко так тече.

Бистрі хвилі, як подружки,

 Мчать у низ все дужче й дужче...

                               ІО. Чсповецький

— Дніпро! Сивочолий Борисфен, — Дніпро!   Дніпро - Славута!

       Це не просто ріка, а ріка-символ. Символ вселюдського єднання, що тече крізь віки — з півночі на південь, із минулого в майбутнє... Тече крізь долю і душу українського народу, крізь його пісню і щире слово. Єднається з водами інших рік, лине до Чорного моря, і разом із ним впадає у Світовий океан.

У світі с річок багато дуже красивих

Та для українця найкраща із усіх —

Та, що зветься Дніпр широкий,

Що оспіваний великим Кобзарем.

І могутня сила величава,

І велика міць води Дніпра

Не залишить україночку в неволі

Не залишить, бо він — відданий слуга.

Хай Дніпро, могутній й красивий,

Дарує всім добробут та життя.

Хай його волика міць і слава

 Розкриють нам Вітчизни поняття.

                                     А. Вахтель

     — Назва Дніпро походить від сарматського топоніму «Дн» — вода та «Епра» — західна. Перші згадки про Дніпро датуються V ст. до н. е., коли греки називали Дніпро Борисфен, що у перекладі — «ріка з півночі». За часів Київської Русі Дніпро мав назву Славутич, що означало «слов'янська ріка».

Чудовий Дніпро у тиху погоду,

Коли вільно і плавно мчить

Крізь ліси і гори повні води свої.

                     Ані ворухнеться, ані загуркотить.

          Дивишся на нього і здається, неначе плине і в'ється блакитний дзеркальний шлях.

     Любо тоді сонцю глянути з височини й опусти­ти промені у холод скляних вод, і прибережним лісам яскраво від­битися у водах.

     Зеленокудрі! Вони припали разом із польовими квітами до вод і схилилися, дивляться у них — і не надивляться, і не намилуються світлим образом своїм, і посміхаються до нього, і віта­ють його, киваючи гіллям.

   Усередину Дніпра вони не наважуються глянути: ніхто, крім сонця й блакитного неба, не дивиться туди. Не будь-який птах долетить до середини Дніпра. Немає рівної йому ріки на світі.                                                 

                                                      М. Гоголь. Пер. М. Рильського    

                                                 

      —           Басейн Дніпра займає найбільшу площу в Україні. Разом із притоками на нього припадає близько 60 % водних ресурсів України.

       Дніпро бере свій початок у Росії, на Валдайській височині.

       На території України він розпочинає свій шлях на південь від міс­та Лосева Чернігівської області. Тут річка має широку долину і те­че серед луків та боліт. Неподалік від кордону з Білорусією в Дніп­ро впадає повноводна ріка Прип'ять, що має повільну течію і проті­кає заболоченою поліською низовиною.

        Повноводна Десна поповнює кількість води у Дніпрі. Після впа­дання притоку Прип'яті й Десни Дніпро стає широким і повноводним.

    За легендою, Дніпро і Десна — брат і сестра. Десні дуже хотілося бути першою. Вона прудко побігла до моря, щоб випередити брата. А Дніпро перегнав сестру. Перетнув дорогу. Ста­ла Десна притокою Дніпра. Влила свої води в його могутню течію.

      —           Від кордонів Білорусі до Нової Каховки Дніпро перетворений на каскад водосховищ. Від Каховського водосховища річка несе свої води в природному річищі та впадає в Дніпровський лиман, утворю­ючи широку дельту.

         Якщо подивитися на Дніпро з висоти — в Києві, Каневі, Черкасах, — він завжди і скрізь вражає непередаваною величчю. Хочеться дивити­ся на мальовничий простір, почуватися його невід'ємною частиною.

                     Вірш Ю. Петровічева «О Борисфене!».

О Дніпре широкий, о батько Русі!

Тобі поклонялися люди усі.

На тобі було місто засновано славне,

Воно розвивалося тихо і плавно.

    І зараз течеш через стольний наш град,

    І кожен твоїй присутності рад.

    Ти нас охрестив, життя ти нам дав.

    Як добре, що місто тут Кий заснував.

У водах твоїх Русь Володимир хрестив

І у води твої язичних богів опустив...

По боках двох твоїх лежить Україна,

Україна — це наша с рідна країна.

По землі українській течеш крізь віки,

І в водах твоїх вмилось сонце й зірки.

Землі несеш радість, забираєш скорботу,

І люди для тебе знаходять добру роботу:

Оросити поля, налити колосся,

Облити водою дерев всіх волосся.

Ти ніколи не зрадиш, ти завжди допоможеш,

В біді свій народ ти ніколи не бросиш.

Борисфсне наш славний, носитель добра,

Твоєю водою Україна жива!

      — Діти, спробуйте уявити Дніпро. Ріка по території України долає шлях 981 км, має приблизно 1350 приток: Рось, Прип'ять, Десна, Ворскла, Самара, Псел... На пій споруджено багато електростанцій.

Це найбільша річка в Україні й третя в Європі. Береги Дніпра і його притоки є надзвичайно мальовничими. Дніпро біля Києва має широке русло, сильну течію. Дніпрові хвилі невпинно крутять величезні турбіни потужної гідроелектростанції. Трохи вище від міста річку перегороджено велетенською греблею, об яку розбиваються хвилі рукотворного моря.

7-й учень. Сучасний Київ — велике і прекрасне місто, що розташоване на обох берегах Дніпра. У Києві є 60 парків і 200 скверів, Зоологічний парк, Ботанічний сад, гідропарк. С багато вишів, музеїв, бібліотек, фабрик і заводів. На одному з них випускають найбільший літак «Мрія». Кияни люблять своє місто, складають про нього вірші, пісні.

                    Вірш А. Камінчука  «Наша столиця».

Чудовий день, ясна пора.

Легенький вітерець повіяв.

На кручах сивого Дніпра

Стоїть столиця наша — Київ.

Квітує свічками каштан,

На храмах грає позолота,

Ось Володимир, ось Богдан,

Он сяють Золоті ворота.

    — Далі радо нас вітає місто хіміків, обласний центр, що має на­зву Черкаси.

      У XIII столітті чимало черкесів перебралося з Північного Кавказу, які заклали біля Дніпра поселення і дали на­зву Черкаси. Але оселилися тут не тільки черкеси, а й представни­ки інших народностей.

      На правому березі Дніпра перед нами постає місто Канів. Це місто знають усі українці, тут святиня нашого на­роду. У Каневі, на Чернечій горі, знаходиться могила генія україн­ського народу — Т. Г. Шевченка.

Ось як писав Великий Кобзар про Дніпро-Славуту:

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилі підійма...

       Ще трохи вниз по Дніпру — і перед нами од­не з найбільших міст — Дніпропетровськ, у минулому — Катери­нослав. Це великий індустріальний центр. Тут випускають тролей­буси, бурякозбиральні комбайни, меблі, папір, будівельні матеріа­ли, ракетоносії «Циклон», що виводять на орбіту космічні ракети. Уславилася Дніпропетровщина своїми декоративними розписами.

      Опускаємося нижче течією Дніпра... Постає славне місто Запоріжжя. Колись давно в цій частині Дніпро був не­судноплавний, адже русло річки вкривали пороги. Але на Дніпрі спорудили греблі, які підняли рівень води. Тому згадка про пороги залишилася лише у назві міста.  Це місто створили вільні козаки. Вони втікали від неволі й оселялися па великих островах серед Дніпра. Так вини­кла Запорізька Січ. Коли за Дніпровими порогами виникло місто, його назвали Запоріжжям.

       — Дніпрові пороги... Вони віддавна були символом жорстокої си­ли, над якою, здавалося, не владна людина. Ці могутні виходи гра­нітів мали свої назви: поріг Ненаситець, Будило, Лишній, Дзвонецький, Вільний. І лише 1932 року люди здолали їх, спорудивши Дніпрогес. І відтоді шлях од верхів'я Дніпра до Чорного моря відкритий.

Тече Дніпро по Україні

Поміж Чернігівських лісів...

Ось Оболонь уже в долині,

І Київ у святій красі.

Позаду Канів і Черкаси,

Ген-ген синіють в далині.

Дніпропетровськ з'явився красень,

 В воді блищать його вогні.

Лоцькам'янка, Кодак старинний,

Дніпропетровське джерело —

 Мій край пісенний, солов'їний,

Душі надійнеє крило.

Ось Запоріжжя, Січ козацька,

Схиляє голову свою,

Це все свідомо, не зненацька,

У думах довго я стою.

Горжусь країною, землею,

Що довелось мені тут жить.

Не українець ти душею,

Якщо не можеш це любить.

                                                          Л. Іванов «Тече Дніпро по Україні»

     — Змінюються часи, відходять покоління людей, але українці хочуть бачити Дніпро дужим, повноводним, вічним. Дніпро знає і багато може розповісти про пас, себе, народ, для якого він був зав­жди священним.

Століття плинуть, тисячі років

Несе Дніпро свої могутні води,

І дивиться з високим берегів

Плекає долю нашого народу.

                                   В. Нікітенко