Скарби бабусиної скрині

Скарби бабусиної скрині

Мета.  Ознайомити учнів з традиціями рідного краю, розширити

уявлення про вишиванку як вид мистецтва, виховувати повагу до старшого покоління, шанобливе ставлення до людей праці.

Обладнання: рушники, серветки, скриня, вінок, гілки калини і   барвінку.

                                            Хід уроку

І. Вступна частина.

Слово  вчителя:

           Ми раді вітати в нашій світлиці всіх, хто любить Україну, хто гордий  тим, що народився українцем, кому дорогі прадідівські традиції. Зернятка їхні розсипані по всій українській землі. Забуті,  тільки тепер починають проростати, їх збирати, сіяти і плекати на славу  собі й народові нашому, вам, діткам нашим, відроджувати наші звичаї, наші традиції.

         А допоможуть вам у цьому наші рідні, милі, ніжні, вічно молоді В, які є сьогодні на святі.

        У нашому класі майже 50 бабусь, правда, не всі змогли до нас завітали. Отже, сьогодні, дітки, якщо ви хоч по дві краплини мудрості, які почерпнете від бабусь, всмокчете в свої маленькі душі, К то вони перетворяться на велику скарбницю добра, любові до України, до свого народу. Бо недарма ще Максим Рильський сказав: «Шануй  звичаї і обряди предків твоїх, бо це твоя краса".

ІІ. Виступи учнів.

        Гостей дорогих ви вітаємо щиро.

        Стрічаємо з хлібом і миром.

          Для людей відкрита хата наша біла,

         Тільки б жодна кривда не забігла.

         Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

         Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

 (Діти вручають хліб-сіль бабусям.)

 Вчитель:

          А ще віншуємо дорогих гостей піснею "Зелене жито".

         Тема нашого свята — "Скарби бабусиної скрині".

Учениця:

Добрий день, бабусю, дорога моя!

Це для тебе сонечко лагідно сія...

І ласкаво повняться рученьки твої.

Я люблю твій голос — теплий, дорогий,

1      В нім землі моєї срібні голоси,

Дружби і любові, добра і краси.

Назбираю в лісі квітів сон-трави,

Дорога бабусю, літ за сто живи.

У моєму серці — слід твоїх пісень.

І кажу: "Добридень! Добрий тобі день!"

 

4-й учень:

Яке ніжне, красиве, майже пестливе й тепле слово! А чому?

5-м учень:

А тому, що бабуся — це мамина або татова мама. Отже, вона  прожила на світі вдвічі більше, ніж мама і тато.

 6-й учень:

Бачила у житті удвічі більше. І ми, мабуть, удвічі дорожчі для неї, бо ми — діти її дітей. 7-й учень:

         Бо ми її онучатко, дівчатко і хлоп'ятко.

8-й учень:

            Бо ми її пташенятко, ластів'ятко чи козенятко.

 III. Знайомство зі скарбами бабусиної скрині.

1.     Вчитель:

Так, діти, все це правда.

         А дбає про вас бабуся тому, що ви її дитиночка-кровиночка. Правду кажуть у народі: "Діти — це діти, а справжні діти – це онуки".

       І ось сьогодні на свято до своїх онучат білими голубками злетілися бабусі. А всі ж вони прийшли не з порожніми руками. Подивіться, як змінився наш клас, прибраний рушниками, серветками, які вишили невтомні руки наших бабусь.

     А ще бабусі принесли ось таку невеличку скриньку.

     Чи знаєте ви, що це таке — скриня?

     Колись, діти, у кожній хаті була скриня. У ній мами ваших бабусь, бабусі ваших бабусь зберігали все найдорожче, найрідніше їхньому серцю, а що саме — ми зараз подивимося.

(Вчитель відчиняє скриню. Витягає рушник.)

2. Розповідь про рушник.

Вчитель:

Так, діти, це рушник. Оздоблений квітками, а може, і зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з нас!

— А що ви знаєте про рушник?

1-й учень:

Від сивої давнини і до наших днів, у радості й горі рушники — невід'ємна  частина нашого побуту. Його можна порівняти з піснею.

2-й учень:

Без рушника, як без пісні, неможливе народження, одруження, зустріч гостей. Ним витирають руки, з ним пораються коло печі, з ним доять корову.

3-й учень:

Після закінчення жнив хліборобів  зустрічають хлібом-сіллю на рушникові.

4-й учень:

В Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі.

 5- учень:

Коли син вирушав з дому в далеку путь, мати дарувала йому рушник.

Вчитель:

Тому, діти, і оспіваний рушник у віршах та піснях.

-         Послухайте "Пісню про рушник" (муз. П. Майбороди, сл.. А.Малишка).

-         А ще хочу запропонувати вірш буковинського поета Василя Таксана  "Рушники":

Як з'являємось на світ ми,

В крижмі — білі рушники,

Полотняне диво світле,

Плід душі і хист руки.

Як прийде пора до шлюбу

З блиском золота кілець,

 Рушники з дитинства любі

Ляжуть в стежку під вінець.

Чи коли шлях кудись лежить,

 Рушником й хрестом в дорогу

Рід тебе благословить.

А прийдеться шлях останній

Нам відміряти в житті,

Рушники прості, прощальні

З калачами — на хресті.

3.  Бесіда про вишиту сорочку.

Вчитель:

     А ось подивіться. Це сорочка. А знаєте, що цю сорочку вишивала мені моя бабуся, коли я була ще ученицею?

       Вишивали сорочки колись нитками, а потім бісером. Переважали жовті й блакитні кольори. А де ви бачили збіг таких кольорів?

       Що ви знаєте про сорочку?

1-й учень:

    Довгими зимовими вечорами вишивали дівчата не тільки рушники, а й сорочки.

2-й учень:

    Сорочки вишивали і матері своїм синам, а коли син вирушав у далеку дорогу, то сорочка була йому оберегом й оберігала від усього недоброго.

3-й учень:

      Сорочки вишивали червоними і чорними нитками. Червоно означало радість, чорне — печаль.

(Звучить пісня "Два кольори".)

Вчитель:

     І на багатьох із вас є вишиті сорочки. Хто ж вам їх вишивав?

(Відповіді дітей.)

     А ще я хочу, діти, розповісти легенду про сорочку. Ось послухайте,

(Вчитель розповідає про сорочку).

4. Бесіда про віночок.

Вчитель:

    Дівчата, погляньте, що у мене в скрині. А що таке — віночок. Які бувають вінки?

1-й учень:

   Вінок — це символ добра і надії. Вінок — це сплетене коло квітів, листя та гілок.

2-й учень:

    Є вінок лавровий, його одягали на голову переможцям. Є терновий вінок. Терновий вінок завжди був символом страждання.

3-й учень:

     А є ще вінок український. Він символізує молодість і кохання, може визначати долю. 4-й учень:

    Дівочий вінок носять юнки кожної весни-літа. Весільний вінок одягають тільки раз — на весілля.

5-й учень:

    А мені бабуся розповідала, що дівочий віночок обов'язково мав  бути з живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості.

Вчитель: 

     Український віночок оспіваний у піснях, оповитий легендами та переказами, опоетизований майстрами пензля та слова,  був одвічним символом добра й надії.

Дівчинка:

   Ось послухайте, що я записала від бабусь про український віночок,

(Розповідь. Вірші. Віночок. Танець з віночками.)

5. Спогади дітей про бабусині скрині.

Учитель:

    Так, діти, у скринях ваших бабусь ви, мабуть, бачили багато всього нового, а ще більше вам розповіли ваші бабусі.

Дівчинка:

     Я пам'ятаю, коли приїжджала до бабусі в село, а в неї під вікном мальви, а далі, понад берегом, калина, верба і тополя — одвічні українські символи. А ще моя бабуся розповідала, що калина цілюща, від різних хвороб.

Учитель:

    Так, діти, все це правильно. І у нашій скрині є гілочка калини — символ дівчини-українки. Про калину ходить багато легенд, її порівнюють з красою дівчини.

(Пісня "Ой є в лісі калина".)

1-й учень:

   А ще в нашій скрині є барвінок.

   Барвінок — це символ хлопця, символ краси. Барвінок — рослина добра. Він — захисник. Пучечки барвінку вішають над дверима та вікнами, щоб злі духи не проникали у дім.

2-й учень:

     Барвінок — це й цілюща рослина. Напій з барвінкового листя кров'яний тиск і тамує головний біль.

3-й учень:

    У нашій скрині є пучечки іншого зілля. Ось подивіться. Це м'ята і полин. Ними перекладали добро у скрині, щоб краще пахло і зберігалося довго.

4-й учень:

    А це — вербові прутики, їх освячують у церкві у Вербну неділю й  зберігають у хаті як оберіг від грому.

5-й учень:

    А цей пучок колосків називають дідухом. На Святий вечір його виймали зі скрині й ставили на стіл, за яким вечеряють.

6-й учень:

   А ще кожна бабуся зберігала у скрині ось цю книгу. (Показує Біблію)

      Біблія — священна книга християн. Складається вона з двох частин: Старого Заповіту і Нового Заповіту. А ось ця наша Біблія ще й дуже стара, їй уже понад 80 років.

     Діти, все це не тільки зберігалося у скрині, а передавалось і покоління в покоління від прабабусь — бабусям і т. д.

    —         Можливо, ще хтось із вас дізнався про щось від своїх бабусі.? (Прикмети читають діти.)

    —         Мудрість народна — то теж великий наш скарб. І ми вдячні нашим бабусям, що вони зберегли ці скарби для нас.

IV. Підсумкова бесіда.

Вчитель:

     На плечі бабусь лягло виховання онуків. Нерідко тепер бабусі замінюють вам тата і маму. Адже батьки працюють, багато з них за кордоном, мають щоденні турботи, не мають часу відповідати на всі ваші "чому?".

    Любі бабусі, спасибі вам за те, що ви допомагаєте виховували своїх онуків.

(Звучить пісня, "Молода бабуся").

1-й учень:

Я своїй бабусі пісню заспіваю,

Вона для мене — сонечко и краса, —

Подібної до неї я не знаю,

Коли б обшукав всю землю й небеса.

2-й учень:

Моя бабуся гарна й мила, 

Вона найкраща від усіх людей.

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас — дітей.

Вчитель:

     Спасибі вам, діти, за щиру розмову, за участь у нашому святі.  Щасти вам!