Мати - берегиня роду

Мати – берегиня роду

Мета. Ознайомлення з народною творчістю, кращими творами літературного мистецтва,присвяченими  материнству, сім'ї.

Обладнання. Рушники, квіти, столи, прикрашені вишитими серветками, на чільному місці портрет жінки з немовлям. У кімнаті також плакати з висловлюванням видатних людей про матір.

                                                 Хід уроку

І. Вступне слово вчителя.

      Мати... Це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина. Мама —це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Матерів мільйони і кожна несе в собі любов. Жінки усіх рас — сестри одна одній. Вони особливо прекрасні, коли підносять дитину до грудей. Кожен скаже: «Найкраща мама — моя мама», бо безмежна її ніжність. Хто б вона не була, де б не жила... Якби, стільки доброти, скільки випромінює серце матері, випромінювалось би на всіх оточуючих, зло загинуло б. Саме їм, найріднішим, найдорожчим присвячуємо цей захід.

1-й учень.

     Стежина до маминої хати в'єтеся через город. Усе тут до болю знайоме: он дбайливо висаджені кущики квасолі, а між ними поважно розплелося гарбузове гудиння, на видолинку буяє морква, сизіє тугими голівками капуста, густими листочками пішли у ріст буряки, антенять стрілки кропу, тендітять  покрапини маку-самосію, і немов сторожа, гордо вартують на окраїнах городу бур'яни.

2-й учень.

      Усе довкола живе неньчиною присутністю. Ось і сапа залишена нею, онде — грабельки, певно, ще тільки закінчила працю і пішла припорати хатнє господарство. Крізь прочинене вікно доноситься тиха мелодія, яка, знаю, завше бентежила її чутливу душу.

(У виконанні учнів звучить   «Пісня про рушник» на сл. А. Малишка.)

      У цей час ведуча звертається  до присутніх і називає прізвище тієї мами, яка напередодні цю пісню назвала улюбленою, а донька чи син підходить, цілує і дарує їй живі квіти.

3-й учень.

     Колискова пісня. Скільки їх створив народний геній, цей особливий фольклорний жанр, позначений високим поетичним світосприйняттям, глибиною мелодійного зву-чання, багатством образів! Лагідний  материн наспів всівав дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до всього живого. Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби й захисники рідної землі, філософи та мудреці...

(Звучить колискова пісня у виконанні мами).

4-й учень.

     Вслухаюся в поетичні образи колискових, і уявляю немовлятко... Дрімота-сон ходить біля вікон, заглядає у шибки, а там, на воротях, стоїть кіт у червоних чоботях...

    А над усіма образами — величний образ жінки-матері, ніжне серце якої переповнене безмежною любов’ю до дитини.

(Учениця декламує «Колискову» Лесі Українки).

5-й учень.

      Споконвіку у народі існував звичай: колиску, що вийшла з ужитку, ніколи не викидали, а берегли доти, доки люди жили в оселі. А з якого дерева робили їх? Із клена, калини або ясена, щоб діти були дужими та співучими.

6-й учень.

       Калина,   верба,   тополя, мальви... Одвічні символи, якими опредметнювалося найсвященніше, найдорожче,    найсокровенніше — любов до рідної землі, до свого народу. Не було села, а в ньому хати, де б не палахкотіли під  вікнами мальви — ці незрадливі обереги   нашої   духовної спадщини. Всім, хто вирушав у далеку дорогу,

вони нагадували — там земля мила, де мати народила.

(Виконується пісня «Калина»).

7-й учень.

       Яка мати не співала цих легких як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? І мовби продовження цього — уривок з листа О. Довженка до неньки: «Я дуже щасливий мамо, що Ви в мене є десь, що Ви живі, що у Вас ще ясна пам'ять і ви співаєте з внуком «Соловушка». Дай Вам Бог здоров'я ще поспівати довше, щоб осталась пам'ять про Вас у онуках на все життя...».

  (Звучать українські народні пісні в родинному виконанні (співають бабуся, мамо, тато, діти).

     Ведучі підходять до родин і вручають їм пам’ятні  подарунки,

8-й учень.

     Віки мужності і звитяги, віки з шаблею в боях і за плугом, віки мук на невільницьких торговцях трьох материків і віки боротьби проти ^татарських, турецьких та інших орд, віки надії, віки журби, віки жіночого чекання і дівочої вірності — все увібрала народна пісня.

(Звучить українська народна пісня).

9-й учень.

    Мамо, дивлюся у теплі неньчині очі, в яких, здається, одсвічує вся блакить рідної землі. І запитую: «А що означає «Берегиня»?  «Берегиня»,  любий мій синочку, — відказує вона, — це, наша оселя. Усе, що в ній є, що ми нажили, що приберегли од своїх батьків та дідусів, чим збагатилася й освітилася — хатнім пожитком, дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у цій хаті — все це і є Берегиня.

Звучить українська пісня «Смерекова хата», яку також напередодні замовили мами. Учениця декламує вірш В. Симоненка «Матері». А тим часом дівчатка в українському одязі підносять до столиків улюблені страви мам, які самі приготували. Вареники з сиром, картоплею, капустою, гарбузова каша, голубці, пироги, тістечка та ін.

Лунає народний гумор, проводяться народні ігри «Хто швидше з’їсть вареники», «Смішні вареники», «Зайчик-чибирайчик», щоб не перервалася пісня. В ірах беруть участь діти разом з батьками. Переможцям вручаються призи. Упродовж заходу прозвучали улюблені пісні всіх мам.  .

(Захід закінчується поезією М. Сингаївського «Мати».)