Книжка - добрий, мудрий друг!

           Книжка - добрий, мудрий друг!

Вчитель. Дуже добре, коли у людини багато дру­зів. Поділишся з другом радістю — її стане вдвічі більше, поділишся бідою - її стане вдвічі менше. Справжній друг ніколи не підведе, завжди прийде на допомогу. А у вас є друзі?

- Та сьогодні ми поведемо розмову про незви­чайного друга, дуже мудрого, який не вміє говори­ти вголос, але навчає нас різних наук, розповідає цікаві історії, веде нас до Країни Знань. Хто це, відгадайте?

Дерево — не дерево, а листки має, Той мудрим буде, хто їх добре знає.

(Виходить Книга).

Книга.

Завжди можу стати в пригоді, Моїх порад вам не злічить. І кажуть про мене в народі: «Мовчить, а сто дурнів навчить». Учні (вітають Книгу).

          1. В кожнім домі, в кожній хаті,
              У містах і на селі,

Хто навчився вже читати,

 Має книжку на столі.

2.Книги дружать з дітворою,
   Полюби їх у житті -

   І улюблені герої

   Будуть друзями в путі.

          3. Сторінки книжок завітних
              Всіх нас доброго навчать -
              Працювати, і учитись,

              І Вітчизну шанувать.

-     Коли ж саме і де розпочалася «книж­кова доба» людства?

Розповідає «вчений-археолог».

          Давним-давно на землі не було книжок, люди ще не вміли їх робити. «Сторінками» найдавні­ших книжок були камені, стіни печер. Писали на всьому. Далі люди почали писати загостреними паличками по мокрій глині, яку потім сушили й випалювали на вогні. Але ж такі книги були не­зручними в користуванні. По-перше, як ви собі уявляєте, досить важкуваті, а по-друге, ненадійні, бо під час транспортування часто розбивалися.

          З часом навчилися робити книги з телячої і ко­зячої шкіри. Але вони були дуже дорогими. На ви­готовлення однієї такої книги потрібні були шку­ри з цілої череди телят. Люди шукали недорогий матеріал, з якого можна було б робити книги, щоб вони були дешевими й простими. І таки знайшли.

         Це був папірус - болотяна рослина, густих за­ростей якої було багато вздовж африканських річок. Відтоді з'явилися на землі книги, а точні­ше сувої з папірусу. Писати на них з папірусу було зручно, але через кілька років папірус пересихав і руйнувався.

          В Україні писали на корі берези. Кору ділили на тоненькі смужки-пластини і висушували. Вони були білими. Писали на них грамоти і називали їх «берестяними грамотами».

         Справжній папір, на якому ми з вами пишемо зараз, люди навчилися робити дві тисячі років тому.

-          Коли і ким був винайдений прилад для друкування?

Розповідає «історик».

        У XIII ст. в Європі навчилися виготовляти папір, схожий на той, яким ми користуємося і сьогодні. В середині XV ст. в Німеччині запрацював перший у Європі друкарський верстат майстра Йоганна Гутенберга. Літери для друку виготовлялися з ме­талу. З літер складалися слова, цілі рядки, сторін­ки. І такі металеві літери використовували довго. До того ж верстат Гутенберга був механізований, що дуже прискорювало друкування книжок.

        Винахід Гутенберга дозволяв їх тиражувати, тобто видавати не один-два примірники, а вели­ку кількість! Це означало, що до читання книги, а отже до знань могло прилучатися чимало охочих пізнати грамоту.

         Відтоді друкарні почали з'являтися в різних містах і країнах.

-          Діти, а чи знаєте ви структуру книжки?

Розповідають «діти-виробники», на головах у яких паперові стрічки з написами складових час­тин книги.

Палітурка.

Я - обкладинка, або палітурка,

Пречудова у мене «фігурка».

Корінець мене зшиває,

Про це кожен учень знає.

Книгу стійко захищаю,

А ще автора та назву

На собі я завжди маю.

Титульна сторінка.

Я титульною називаюся,

До читача першою озиваюся:

Назву автора ще раз ім'я,

Розповім, де народилася я:

Де і коли мене набирали,

Звідки до читачів відправляли.

Книжковий блок.

Книжку з окремих блоків складають,

Потім їх склеюють чи зшивають.

Кожен блок містить 16 сторінок...

Можуть й ілюстрації містити,

Щоб читачу догодити.

Довідкова частина.

А я довідкова частина,

Щоб про книжку знала людина... 

Хочу - стану на початку,

А захочу - і в кінці.

Анотація першою виступає,

За нею передмова поспішає.

Ну а зміст вам завжди покаже,

Що читати, цікаво підкаже.

-          А що ви знаєте про книжковий дім-бібліотеку?

Відповідає «бібліотекознавець».

        З певністю можна сказати, що книжка ще за часів Київської Русі була у великій пошані. Так, в одній давній книзі читаємо: «Розум без книг, як птиці без крил. Як і вона злетіти не зможе, так і розум не вдосконалюється без книг».

        Київський князь Володимир Святославович відкривав школи, спеціальні майстерні, де пере­писували, розмножували книги. А в часи князів­ства Ярослава Мудрого у Києві при Софійскому соборі засновується перша у Київській Русі бібліо­тека. Сиділи переписувачі в соборі, переписували книги, перекладали з інших мов. Потім з Києва книги потрапляли до інших міст. Та варто нага­дати, що коштували тоді книги дуже дорого. Ви­готовлялися вони з пергаменту. А ще ж палітурка! її оздоблювали коштовним камінням, золотом, сріблом. Тому й не дивно, що до полиці книгу час­тенько прикріплювали ланцюгом.

       З «Повісті минулих літ» ми дізнаємось: «Лю­бив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов'янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості.

       Велика-бо користь від навчання книжного. Книги - мов ріки, які наповнюють собою увесь світ; це — джерело мудрості, в книгах — бездонна глибина. Ми ними втішаємося в печалі, вони -узда для тіла й душі, в книгах - світло мудрості... І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі».

Шкода, що книги з бібліотеки Ярослава Му­дрого не дійшли до нас. Після захоплення Києва ханом Батиєм у 1240 році доля їхня невідома. Є припущення, що кияни надійно заховали від во­рогів цей безцінний скарб. Де саме? Поки що не­відомо.

        Про бібліотеку, засновану в далекому XI ст., нам нагадує пам'ятний знак, встановлений на терито­рії заповідника «Софійський музей». На камені зображено Ярослава з книжкою в руках і викарбу­вано рядки з літопису: «Року 5545 (1037) Ярослав цей, син Володимира, засіяв книжними словами серця вірних людей. Велика ж бо користь людині від учення книжного».

Бібліотекар.

 Слово «бібліотека» грецького по­ходження, а перекладається воно так: «бібліо» — «книга», «тека» - «зберігання», тобто «місце для зберігання книг». У нашій шкільній бібліотеці ба­гато різних книг. (Розповідає про фонд бібліотеки, демонструє книжкову виставку).

                                                          Заповіді читача

1.      Пам'ятай, що читання - одна з найважливіших, найпотрібніших, найсерйозніших робіт.

2.      Навчися користуватися змістом.

3.      Під час читання не загортай кутики аркушів, а користуйся закладкою.

4.      Закриваючи книгу (навіть прочитавши тільки її частину), подумай, що запам'яталося, схвилю­вало, налякало, втішило, вразило, здивувало.

5.      Не залишай книгу недочитаною без серйозних причин.

6.      Постарайся самостійно розібратися у всьому, пояснення незрозумілих слів шукай у тлумач­них словниках.

7.      Книга добре і надовго запам'ятовується, якщо її зміст розповісти другові, батькам.

Рекомендації батькам

щодо розвитку читацького інтересу у дітей

     1.      Прищеплюйте дитині інтерес до читання з ран­нього дитинства.

     2.      Купуючи книги, вибирайте з яскравим оформ­ленням і цікаві за змістом.

     3.      Систематично читайте дитині. Це сформує у неї звичку щоденного спілкування із книгою.

     4.      Обговорюйте в родині прочитану дитячу книгу.

5.Розповідайте дитині про автора книги.

6Якщо ви читаєте дитині книгу, прагніть пере­рвати читання на найцікавішому епізоді.

7. Пригадуючи із дитиною зміст прочитаного, на­вмисно його спотворюйте, щоб перевірити, як вона запам'ятала текст.

8. Радьте своїй дитині книги свого дитинства, ді­літься своїми дитячими враженнями від читан­ня тієї або іншої книги, співставляйте ваші та її враження.

Влаштовуйте вдома дискусії щодо прочитаних книг.

10.Купуйте по можливості книги авторів, що по­добаються дитині, оформляйте її особисту бі­бліотеку.

11. Виховуйте дбайливе ставлення до книги, де­монструючи книжні реліквії своєї сім'ї.

12.Даруйте дитині книги із дарчим надписом, теплими побажаннями. Через роки це стане їй щасливим нагадуванням про рідний дім і близьких людей.