З природою живи у дружбі

З природою живи у дружбі
Екологічний тренінг-подорож

Мета: збагатити знання дітей про лікарські дерева України; ознайомити з народними традиціями лікування рослинами; показати відображен­ня цієї теми в

легендах прикметах, прислів'ях; розвивати пізнавальні інтереси учнів; виховувати дбайливе ставлення до рослин, любов до рідного краю.

Обладнання: кольорові ілюстрації; гербарії; книги; картки з назвам дерев; картки-схеми для гри «Поле чудес».

                                                ХІД ЗАХОДУ

І. ВСТУПНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

— Діти, ми сьогодні проведемо екологічний тренінг-подорож. Під час подорожі будемо працювати, слухати, гратися, відгадувати і ліку­ватися. А помандруємо ми лісовою стежинкою з дідусем Лісовичком.

Подорожуючи від зупинки до зупинки, ви дізнаєтеся про ліку­вальні властивості дерев нашого краю, ознайомитеся з народними легендами. Ми закріпимо правила поведінки в природі. А під час подорожі на вас чекають такі зупинки.

1.      Лікарські дерева України.

2.      Що росте у лісовому домі.

3.      З природою живи у дружбі.

4.      Гра «Поле чудес».

5.      Упізнай мене.

6.      Музей природи.

7.      Буду я природі другом.

8.      Фіточай.

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА

 Лісовичок. Перша зупинка — «Лікарські дерева України».

   Вікторина «Лікарські дерева України»

1.Який кущ є символом українського народу і водночас лікарською рослиною? (Калина)

2.Яке дерево-лікар дало назву літньому місяцеві? (Липа)

3.Яке дерево застосовують у народній медицині повністю? (Сосна)

4.Яке дерево, найбільш оспіване Т. Г. Шевченком, є символом України та оберегом рідного дому, має лікувальні властивості? (Верба)

5.Яке білокоре дерево найраніше розпочинає весняний сокорух? (Береза)

6.Яке дерево має лікувальні властивості, а його плоди схожі на гриби? (Дуб)

                                           Розповідь про березу

У сиву давнину слов'яни як і тепер, поділяли рік на дванадцять місяців. Але починався він не із січня, а з березня.

Пробуджувалася природа, саме час у поле збиратися, до сівби готуватися. Так чим же це не початок життя? Чим не початок нового року?

Берези — це одні з перших дерев, а подекуди й перші, надягали зелене вбрання. Тому й місяць, що починав рік, називався березо-зіль. Українська мова зберегла давню назву. Здавна це дерево шанують люди. Білокора красуня! Береза стала символом чистоти, невинності та ніжності. Вона оспівана в піснях, прославлена в живописі.

Народна та наукова медицина широко використовує настій із бруньок та листків. Свіжі листки допомагають при ревматизмі, заспокоюють біль у забитих місцях. Настоєм листків змазують уражені місця при хворобах шкіри, миють голову, щоб зменшити випадання волосся.

Дуже корисний березовий сік. Він містить цукор, вітаміни і яблучну кислоту. З нього готують прохолодний напій. Та коли вже йдеться про березовий сік, то, зауважимо, що його можна брати лише на ділянках, призначених для вирубування. Отвір у стовбурі потім заліпити воском, фарбою або глиною, адже у відкриті рани може потрапити інфекція.

— Діти, розкажіть вірші, загадки, пісні або прислів'я про березу. (Відповіді учнів.)

Учениця читає вірш «Берізонько, берізонько».

Берізонько, берізонько, ти мавко лісова.

Зелені твої кіски вітрисько розвіва.

Стоїш ти при дорозі у травах і кущах

І білі твої ноги все миєш на дощах.

Прошу вас, із берези ви соку не точіть.

Ви краще їй сестричку зелену посадіть.

Ви краще їй шпаківню поставте на гілках,

Щоб прилітав до неї друг лісу, добрий птах.

Лісовичок. Друга зупинка — «Що росте у лісовому домі?».

    Робота над загадками про дерева

Голки має коротенькі.        

Всім знайомі ці гілки

Й шишки довгі, мов свічки. (Ялинка)

Білокрилий, наче птах,

І оспіваний в піснях,

Дрібне листячко на нім,

Що й казати — гарний дім! (Береза)

Я не груша, і не слива,

Але кажуть що, вродлива.

Я стою у срібнім листі;

У червоному намисті. (Калина)

Всі пани скинули жупани,

А один пан не скинув жупан. (Листяні дерева і хвойне)

Літом виростає,

А осінню опадає. (Листя)

На дереві народився в кожусі,

Кожух розірвався, і я на землю впав. (Каштан)

Батько тисячі синів має,

Кожному мисочку справляє. (Дуб, жолуді)

На дереві гойдається,

Жупан колючий має,

На літо одягається,

А восени скидає. (Каштан)

Відгадай, як звать наш дім,

Все про нього розповім.

Стовбур жовтий, мов янтар,

Досягає стеля хмар,

І колючі, й довгі, й тонкі

На гілках зелені голки,

Шишок безліч... та маленькі,

І не довгі, а кругленькі. (Сосна)

        Я — гарний колючий кущ, на якому в травні з'являються рожеві пахучі квіточки, що перетворюються на ягідки. А використовують ІХ при захворюванні нирок, стравоходу. (Шипшина)

                                                    Розповідь про вербу

А знаєте ви, що це за гілочка? Це гілочка верби. Верба дарує багато корисного, вона позначає, де вода на землі.

Криницю копали під цим деревом. Верба — природній фільтр. Ось чому раніше брали воду під вербою, та й риба ловилася краще, адже любить чисту воду. Верба дуже цілюща, використовують кору, гілки. Настій кори понижує температуру, її застосовують при ревматизмі, застуді, головному болю, розладах шлунка. А ще про вербу складено багато пісень та віршів. Верба — це дерево — символ в Україні.

                       

                       ЛЕГЕНДА ПРО ВЕРБУ, КАЛИНУ ТА ЖУРАВЛИКА

Напали на нашу землю вороги, спалили село, отруїли криниці. Залишилося тільки кілька стареньких хат. В одній хаті мешкала жінка з двома дітьми. Не знали вони, що вода в криниці отруєна.

Вийшла з хати дівчинка Наталочка. Була вона напрочуд вродливою, мала довгі коси, на шиї носила намисто з коралів. Набрала дівчинка у відро води та й напилася. Але не змогла отрута вбити дівчинку. Сталося диво. Перетворилася Наталочка на красивий кущ, а її намисто — на червоні ягоди. З того часу біля криниці й росте калина. Вийшов з хати хлопчик Іванко. Він був стрункий та вродливий, носив сірий полотняний одяг. Напився хлопчик води та й перетворився на журавлика. З того часу воду з криниць дістають «журавлі». Вийшла з хати мати. Побачила, яке лихо сталося з дітьми, — завмерла з горя та й перетворилася на сріблясту вербу. З того часу біля криниць стоїть срібляста вербичка-мати коло своєї доньки-калини та синочка-журавля. Усі разом вони оберігають криницю від забруднення.

 

Лісовичок. Третя зупинка — «З природою живи у дружбі».

  Конкурс прислів'їв про дерева

 

Лісовичок. Четверта зупинка — гра «Поле чудес».

ü  Навесні це дерево стоїть у пишному цвітінні, наче все у білій піні, святкове. І запах його квітів відчутно здалека. Шкода лише, що саме заради квітів люди ламають його гілки, калічать. (Черемха)

ü  Часто люди називають це дерево «солодким». Ні, цукерки на ньому не ростуть. Багато бджілок ласують солодким нектаром з його квітів, а у вулику той нектар перетвориться на запашний солодкий мед. Нарви обережно квіток з цього дерева і завари, як чай. (Липа)

ü    Приклади руку влітку до стовбура цього дерева. Він прохолодний, навіть під гарячим сонцем. Це єдине дерево з білою корою, яка не нагрівається на сонці. (Береза)

ü    «Патріарх лісів», «могутній велет» — так часто називають це дерево, адже й справді, у лісі воно здається найсильнішим. Крім того, що це дерево-богатир, воно ще й дерево-довгожитель. (Дуб)

ü  Станьмо під крону липи, клена, дуба і почуємо, як шелестять листочки. Вітерець поміж них заплутався. Вони легенько стукають одне об одне. А під цим деревом не шелест, а шум, бо вітер розхитує гілочки, і листочки розсікають повітря. Яке ж дерево шумить? (Сосна)

ü  Там, де в лісі є озерце, ростуть високі й розлогі дерева, що аж схиляються до води. Ніби хочуть помилуватися, які ж то гарні золоті пухнасті «котики» прикрасили їх рано навесні! Майже на кожному з них і бджілка сидить, золотавий пилок збирає, адже ще квітів немає. Яке дерево квітує так рано? (Верба)

                                                    

                                       Розповідь про липу

Липа — чудовий літній медонос, найулюбленіше дерево бджіл. Вони наче забувають про інші квіти, усі прямують туди, де жовтіють джерельця смачного нектару. Хто не чув про чудовий липовий мед? Липовий мед уважається найсмачнішим, найкориснішим. Через багаті медові врожаї називають липу «медоносним деревом». Майже 800 кг меду збирають бджоли з одного гектара липових насаджень. Але, мабуть, найважливіше призначення липи — медичне. Липовий чай, настояний на суцвіттях, — дуже давні, дуже поширені й улюблені народні ліки від різних хвороб. Столова ложка висушених квітів, запарених у склянці окропу, — чудовий засіб проти нежитю. Липовий цвіт — чи не найкращий потогінний засіб. Настій з нього має ще й бактерицидні властивості.

 

                                            ЛЕГЕНДА ПРО ЛИПУ

Жила собі козачка Горпина. Вона мала двох синів. Ніби від серця їх відривала, виряджаючи на Січ.

— Дуже гірко мені виряджати вас, але йдете ви на святе діло — боронити нашу землю. Не осоромте ані пам'яті батька, який загинув, ані землі, яка вас зростила. Щоб пам'ять про вас залишилася, посадіть поруч з батьковою ви по липці, я буду приходити до них і молитися за вас. Коли в'янутимуть листочки, то знатиму, що важко вам, коли пробиватиметься сік із котроїсь з них, знатиму, що ранений один із вас, як почнуть всихати, знатиму, немає вас на світі. Поливатиму своїми сльозами їх, щоб ожили. Скільки посаджено лип, скільки, хоробрих мужів пішло на війну.

Приготувала я вам торбинку цвіту з батьківської липи. Чи застуда, чи ще якась хвороба, у пригоді стане липовий цвіт. Під липою нікого ще не вбило грозою. Заварений липовий цвіт допоможе від застуди, головного болю, нерви заспокоїть, втамує біль у животі. Присядемо під батьківським деревом і в дорогу, діти... Подякували сини та й поїхали.

 

Лісовичок. П'ята зупинка — «Упізнай мене».

     Конкурс знавців дерев

За гербаріями листків упізнати дерево.

 

                                               Розповідь про дуба

Дуб — могутнє, довговічне дерево. 300-500 років — вік поважний, але далеко не межа. Довгожителів поміж дубів чимало. Понад 800 років стоїть могутній дуб біля селища Верхня Хортиця на Запоріжжі. За легендою, під цим дубом запорожці писали свій знаменитий лист до турецького султана, а Богдан Хмельницький відпочивав під його розлогою кроною.

Понад 1000 років виповнилося дубові, що росте поблизу хутора Буда на Черкащині. Досі шумлять у селі Будищі Звенигородського району віти велетенського дуба, у дуплі якого, за переказами, Тарас ховав свої малюнки і який у народі називають Шевченковим.

У Лозуватському дендропарку, створеному на Шполянщині в 1969-1970 рр., росте 264 видів дерев, зокрема 60 видів дуба.

З жолудів дуба давня людина пекла хліб. Під час розкопок в Україні у селищах, вік яких перевищує 5000 років, археологи знайшли піч, де збереглися відбитків жолудів у глині. Звідси — і повага до дуба, його слава. У жолудях міститься багато крохмалю, а жиру — як у доброму молоці! Уже давно помічено, що повітря дубових гаїв гарно впливає на тих, у кого підвищений тиск.

        Отже, відпочинок під кроною дуба — це добрі ліки. Відвари кори дуба допомагають при запаленнях ясен, ангінах та опіках, при отруєнні солями важких металів

 

Лісовичок. Шоста зупинка — «Музей природи».

 Цікава екологічна інформація

ü  Береза випаровує за день 6 відер води, дуб — 6, евкаліпт — 40.

ü  Над лісами випадає на 3 % дощів більше, ніж над ланами.

ü  За 1 год 1 га лісу поглинає 2 кг вуглецю, тобто стільки видихають за цей час 200 осіб (ліс виділяє 2 кг кисню).

ü  Людині потрібно 960 л кисню на добу; стільки виділяє його 5 дерев.

ü  Крилате насіння берези може відлетіти від материнської рослини на відстань 6 км, насіння ялини — на 2,4 км, клена — 0,69 км, ясена — 0,02 км.

ü  1т макулатури рятує від вирубування 0,4 га лісу середнього віку; 20 кг макулатури зберігають одне дерево.

ü  Блискавка: із-поміж 100 ударів випадає на дуб — 54, тополю — 25, ялину — 10, сосну — 6, бук — 3, липу — 2, акацію — 4.

 

                                                  ЛЕГЕНДА ПРО БУЗИНУ

Жив старий чоловік. Жив самотньо. Мав тільки одного-єдиного сусіда-бузька на стрісі своєї хати. Бузько жив зі своєю бузьчихою. Вони виводили троє-четверо бузьченят і вчили їх літати. Одного разу молоде бузьченя, не розрахувавши своїх ще слабких сил, упа ло в глибоку прірву, зламало собі ніжку і пошкодило крило. Бачив те нещастя старий чоловік. Підібрав зраненого птаха і приніс його до себе. Місяць лікував його, а коли ніжки і крило зовсім зажили, виніс і відпустив до пташиної родини, яка вітала його радісним клекотанням.

Восени полинули бузьки в далекий вирій. Минула зима. А коли повіяли теплі весняні вітри, повернулися знову до хатини старого той, якого врятував він від загибелі, і його молода бузьчиха І кожне з них принесло у дзьобі по зернині. Поклали зернята на долоню старому, і зрозумів він, що не прості то зерна, а чарівні Оту зернину, що приніс бузько, посадив старий біля самої хати, а ту, що принесла бузьчиха, — над кручею. Поливав їх водою з джерела. І зросли з тих зернят небачені тут кущі. Зацвіли вони в травневу пору пахучими квітами. Бузьків кущ фіолетовими кетягами, а бузьчишин — білими, схожими на парасольки, суцвіттями. Тоді назвав вдячний чоловік бузьків кущ бузком, а бузьчишин — бузиною. Бузок веселив зір своїм цвітом, а бузина дарувала старому цілющі ліки від багатьох хвороб.

 

Лісовичок. Сьома зупинка — «Буду я природі другом».

 Конкурс на кращий вірш про дерево

 

Лісовичок. Восьма зупинка — «Фіточай».

 

  Підсумок

Ліс любити, синку, треба

Не лише за тінь, росу.

 Не тому, що він для тебе

Дарував свою красу.

Ліс — багатство, слава краю

Він могутній, мов живий.

Він од посух заступає

Лан широкий степовий...

Ліс — то сила для людини,

Ліс — окраса всіх країн...

Ліс безсмертний!

Але ж люди берегти повинні ліс!